my_stillnes

Дух "Березневих котів", що днями пройшов в місті ще блукав вуличками і кавярнями міста, не хотів він його покидати. Сподобалось, мабуть ,а може, ще не зазирнув в очі і душу кожного - тепер наздоганяє...
Вчора він завітав і отримав своє втілення в зустрічі з метрами української літератури - літературним угрупуванням "Бу-Ба-Бу". Розшифровується воно ось так : Бурлеск-Балаган-Буфонада. Сама назва комплексно розкриває характер. Гротескно-іронічне слово, описання подій  чи  явищ, переживаеь з вирокистанням буденної мови в найкращих літературних оболонках заохочували слухача. Не останнє місце відігравала декламація... Основну масу слухачів-таки складала молодь, а її зацікавити ух як нелегко. Тим не менше захоплення було цілковите! Тишу залу розрізали звуки рим і перекати хвиль оплесків. Кожен вірш чи то уривок картинкою спливав перед очима.
Лірично-іронічний Ірванець, філософсько-екстравагантний Неборак і  прогресивно-революційний Андрухович доповнювали один одного, створюючи живу атмосферу "Бу-Ба-Бу".
рука тяглась до книжки, цікаво було ширше відкрити їх для себе. Тому до пізньої ночі блукала електронними сторінками книг, між білих і кольорових рим сучасного українства...

А ось віршик, що розвеселив і знову нагадав про неминучість і близькість відомої події для мене, fafanya_bbc та kimasterr:

ЛЮБІТЬ!

Любіть Оклахому! Вночі і в обід,
Як неньку і дедді достоту!
Любіть Індіану! Й так само любіть
Північну й Південну Дакоту.
Любіть Алабаму в загравах пожеж,
Любіть її в радощі й біди!
Айову любіть! Каліфорнію теж!
І пальми крислаті Флоріди!
Дівчино! Хай око твоє голубе,
Та не за фізичнії вади –
Коханий любити не встане тебе,
Якщо ти не любиш Невади!
Юначе! Ти мусиш любити стократ
Сильніше, ніж любиш кохану,
Колумбію-округ і Джорджію-штат,
Монтану і Луїзіану!
Любити не зможеш ти штатів других,
Коли ти не любиш по-братськи
Полів Арізони й таких дорогих
Просторів Аляски й Небраски.
Любов цю, сильнішу, ніж потяг до вульв,
Плекай у душі незникому.
Вірджінію-штат, як Вірджінію Вулф
Люби! І люби – Оклахому
                                                               (О.Ірванець)                                                                                      


А ось, що викликало найбільше емоцій в залі (знову ж таки О.Ірванець):